В. І. Тхор

ДЕЯКІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ м. ПРОСКУРОВА У ХVIІІ СТОЛІТТІ

У ХVІІІ столітті умови розвитку Правобережної України під владою феодальної Речі Посполитої залишалися складними. Міста терпіли від засилля магнатів і шляхти, у їх життя безконтрольно втручалися воєводи, старости, різного роду державці. Особливо складним було становище міст Поділля. Майже тридцятирічне панування турків на території краю у кінці ХVІІ століття привело до спустошення багатьох з них. Важким тягарем для економіки міст стали постої військ під час Північної війни.

Процес відродження продуктивних сил краю і його міст проходив повільно. У ХVІІІ столітті Проскурів (Плоскирів) являв собою тип приватно-власницького міста, яке поступово розвивалося. З часу люстрації 1663 року і до кінця ХVІІІ століття власниками міста значилися Замойські. Розташоване на березі Південного Бугу, місто перетворювалося у ремісничо-торговий і опорний пункт навколишньої округи, центр локального ринку. За люстрацією 1789 року у місті нараховувалося понад 300 будинків і загальний прибуток з усіх джерел становив 24138 зл. Чисельність населення міста у 1789 роком не перевищувала 2,5 тисячі чоловік. Внаслідок епідемії 1770 року у Проскурові подерло 500 жителів, з них 200 дітей.

У 1775 році король Станіслав Август видав грамоту, яка підтверджувала раніше надані привілеї про дозвіл на проведення у місті два рази на рік двотижневих ярмарків (на Новий рік і на свято Ганни календаря руського) і щотижневих торгів. Прийнятою присягою міські урядовці зобов'язувалися слідкувати за дотриманням правил торгівлі, щоб ніхто не наважувався торгувати за межами ринку, не фальшував ремісними хвиробів.

На засіданнях міського уряду розглядалися питання ремісничої діяльності, стосунки з цехами. Так, на одному із засідань у січні 1782 року застерігалися цехмістри ткацького цеху, що, продаючи тканини, вони повинні відміряти їх королівським аршином, зразок якого знаходився в уряді. Крім ткацького, у місті періодично діяли об'єднані цехи бондарів і ковалів, кушнірів і кравців та шевців. Поряд з ремеслом і торгівлею жителі міста займалися також і землеробством. Більше третини дворів у місті були землеробськими.

Актові документи підтверджують постійне втручання феодальних власників і орендарів у економічне і правове життя міста. Їх недальновидна політика була спрямована на збільшення власних прибутків всупереч інтересам міського населення.

Однією з найстаріших частин Проскурова була резиденція власника - замок, навколо якого групувалися будинки міщан. Очевидно, що місто користувалося обмеженим правом самоуправління. Підтвердженням цього є малочисельний склад уряду, як це практикувалося у невеликих містах.

Королівського привілею або іншого праводатного документа про надання Проскурову магдебурзького права не виявлено, однак в актових книгах є посилання на переписи права.

До складу діючого міського уряду входили війт, який його очолював, а також два бурмистри, два лавники і писар. Згідно з протоколом декрету ординації Замойських від 1785 року вибори урядовців повинні проводитися щорічно перед Новим роком у приміщенні ратуші. Після обрання члени міського уряду приймали присягу, стоячи на колінах, відповідно до зразка міського права.

Засідання урядовців проводилися два рази на тиждень, у вівторок і суботу. У Проскурові міський уряд виступав першою судовою інстанцією, але особливо тяжкі кримінальні справи розглядались тільки гродським судом, тобто судом власника міста. Жителі, що користувалися міським правом, мали право апеля ції до замкового суду.

Крім сплати загальноміських і державних податків, міщани зобов'язані були виконувати додаткові повинності, а також нести нічну варту. Сторожа пропорційно складалася з християн і євреїв. За люстрацією 1789 року 184 будинки у місті належали єврейським поселенцям, їх роль у ряді ремесел і лавочній торгівлі була переважаючою. Набути дім у місті ставало можливим лише з дозволу старости. Запис про це обов'язково вносився до міських книг.

Як і в інших тогочасних містах, жителі Проскурова утримували шпиталь для убогих і калік та безпритульних. Фрагментарні записи в актових книгах дають відомості про прибутки і поточні витрати міського уряду та про надходження податків. На оплату праці писаря передбачалася такса за кожен запис до міських книг. На службі в уряді перебували міські слуги - пахолки. У Проскурові в більшості наймалася одна особа.

Після возз'єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Росії Проскурів у 1795 році став повітовим центром. Його дальший розвиток визначався умовами Російської держави.

У загальному процесі розвитку міст України у період феодалізму приватновласницькі відігравали особливу роль. Невеликі міста ставали торгово-ремісничими центрами навколишньої території, сприяли розвитку обміну між містом і селом. Тут, хоч і повільно, але створювалися передумови для зародження капіталістичних відносин.