Офіційне, по "величайшему утверждению", надання статусу міста з місцевим самоврядуванням вносило значні зміни в життя повітового Проскурова. Зокрема, згідно з "городовим положенням" міським властям надавалась більша самостійність у плануванні міського господарства, в розпорядженні фінансовими коштами, в розширенні і впорядкуванні міста. Перші результати від наданої, хоча й певною мірою контрольованої самостійності позначаються на динаміці житлового будівництва, розширенні виробничих потужностей міського господарства, відчутному покращенні в соціальній сфері життя Проскурова. Так, якщо прослідкувати динаміку землекористування Проскурова в другій половині XIX століття, то з введенням "городового положення" різко зменшилось скорочення земельних угідь в підпорядкуванні міста. Якщо, наприклад, з часу земельної реформи 1861 року до 1880 року з міського володіння випало 436 д. 1814 кв. саж., тобто більше як по 20 десятин у рік, то з 1887 року таке скорочення майже припинилось. Разом з тим значно змінилась структура землекористування. Помітно розширились площі, зайняті житловими і виробничими будівлями, вулицями й площами міста. Тільки в 1887 році із загального земельного фонду, що складав 1546 д. 33 кв. саж., під розбудову міста було відведено 195 д. 295 кв. саж.

Надання певної господарської самостійності Проскурову в межах "городового положення" позитивно позначилось і на фінансових справах міста. Хоч сума міського капіталу була і не така вже й велика порівняно з іншими містами губернії (з 17 міст губернії лише 11 мали на своїх рахунках певні кошти і серед них Проскурів був на 7 місці), проте міські власті зуміли добитись помітної стабільності формуванні цих сум. Це стало можливим якраз завдяки пом'якшенню бюрократичного впливу на позичкову політику банкових установ міста, підвищенню дисципліни фінансових розрахунків, оптимізації орендних угод, запровадженню більш гнучкої податкової системи та ін. У великій мірі якраз завдяки цьому в перший же рік ведення міського господарства в нових умовах перевищення прибутків над видатками склало 4513 карбованців.

Певні зв'язки з введенням "городового положення" в місті спостерігаються і в динаміці народонаселення, і в розширенні трудових ресурсів, зайнятих у виробничій сфері міського господарства. В останній чверті XIX століття населення Проскурова зросло до 20 тисяч душ обох статей (за даними перепису 1897 року в місті нараховувалось 22855 жителів). За соціальним походженням у структурі населення міста 1,5 процента були дворяни, 0.5 процента - духовенство, 0.3 процента - торговий люд, 89 процентів - міщани, біля 4 процентів - військовослужбовці, менше 1 процента жителів міста займались сільським господарством.

Відносно виробничого потенціалу міста. Так статистичні дані за 1897 рік засвідчують, що на той час в Проскурові було 23 фабрики, заводи та ін. фабрично-промислові підприємства. Зокрема: винокурний і свічково-жировий заводи, 2 тютюнові фабрики, 5 цегельно-черепичних заводів, 5 заводів мінеральних вод, екіпажна (каретна) майстерня, 2 друкарні, фотографічна майстерня та ін. Загалом, все це господарство виробляло продукції (включаючи і вартість послуг) на суму 176 617 карбованців.

Ритм духовного життя міста визначали різні релігійно-культові установи і навчально-освітні заклади. В перші ж роки після переведення Проскурова на "городове положення" тут почали створюватись церковно-приходські школи, початкові єврейські училища; на міцну основу самоокупності стали православні церкви і католицькі костьоли, єврейські синагоги і молитовні школи. Різко зростала кількість різних правових і судово-виконавчих органів, відкривались лікарні, благодійні товариства тощо. На кінець століття в Проскурові функціонували 2 православні церкви, 1 римсько-католицький костьол, 18 єврейських молитовних шкіл. На той час у місті працювали на казенній і приватній основі реальне училище, 4-класна жіноча прогімназія, 2 християнських і 4 єврейських училища.

Помітно впливали на зміст життя міста військові частини, котрі почали концентровано розквартировуватись тут в останній чверті XIX сторіччя. Зокрема, в місті були розташовані штаби кавалерійської і піхотної дивізій, піхотного і драгунського полків, артилерійської бригади; 5 донських козачих батарей. Причому наслідки цього впливу були суперечливі. З одного боку це відчутно збіднювало міську касу, оскільки непомірно збільшувались видатки на різні військові потреби, а з другого - присутність військових у місті стимулювала в певній мірі розвиток духовного життя городян.