Developed by JoomVision.com

OSBB



Курс долара
Учбові заклади Проскурова в XIX - на початку XX століття.

"Училища помещаются в смрадных, сырых лачужках. В этой же лачужке помещается почти всегда семейство учителя со всеми своими надобностями и занятиями. От этого часто происходит то, что в одном углу учи­тель громким голосом учит своих учеников, а в другом варят пищу, в третьем кричат малые дети. Очень часто к довершению картины в четвертом углу солдат, стоящий в квартире, чистит свою амуницию или же курит трубку. Крик, шум, вонь в высшей степени. Очень часто 35 человек учащихся помещаются в такой хижине, в которой при хорошем порядке можно поместить не более 6 или 8 учеников".

Можливо припустити також існування в Проскурові польської школи, бо поляки-католики становили другу значну групу міського населення. Взагалі, хоч Поділля й було вилучене із складу Польщі у 1793 р., але ж навчання в усіх школах Південно-Західного краю аж до 1831 р. велося польською мовою. Лише після польського повстання проти національного гноблення вийшло розпорядження "... о закрытии польских школ в крае и образовании вместо них заведений чисто русских".

З того часу і до 1917 р. викладання в усіх учбових закладах велося тільки російською мовою. Необхідно зазначити, що документальних свідчень про існування польських щкіл на початку XIX ст. в Проскурові немає.

Для православного населення існувала парафіяльна школа при право­славній церкві. Першу згадку про неї зустрічаємо в 1862 р. "Содержание ее (школи - І.Б.) было довольно скудно по причине преобладания в сем городе католицизма".

Навіть у 1862 р. "... православные жители в г.Проскурове составляют едва третью часть против католиков-мещан".

За існуючим тоді положенням в парафіяльних школах діти селян та інших "нижчих" верств населення набували початкову освіту, тобто вчи­лися читати, писати та першим діям арифметики.

Більшість парафіяльних шкіл Подільської губернії на початку другої половини XIX ст. розміщувалась в бідній оселі дячка, який і був єдиним учителем в цій школі.

Загальноосвітня реформа в Російській імперії почалася на початку XIX ст. В 1802 р. було утворено Міністерство народної освіти. Почали розроб­лятися положення по створенню і утриманню учбових закладів.

За правилами 1804 р. вводилися чотири типи шкіл: парафіяльні, повітові, губернські (гімназії), університети.

Але нові учбові заклади створювалися дуже повільно:

"Училищ было мало, стояли они пусты, многие числились лишь на бумаге, обучение в школах шло так, что народ не видел от него чикакой пользы. Частные случаи благоустройства училищ оставались исключениями. Сомнительность существования церковно-приходских школ в значительном числе более, чем вероятна".

Розвиток промисловості, торгівлі, міст вимагали дедалі більшої кількості освічених кваліфікованих працівників. Для їх навчання не­обхідно було збільшувати кількість учбових закладів, які й почали ство­рюватися більш активно в другій половині XIX століття.

В зв'язку з великою кількістю єврейського населення на Поділлі виник­ла необхідність в створенні державних учбових закладів, які почали з'яв­лятися тут у 1850-х роках.

Єврейські училища були І та II розрядів.

Училища І розряду надавали первинні знання; училища II розряду готували юнаків до праці в торгівлі та промисловості.

Таке училище І розряду було відкрито в Проскурові 14 жовтня 1851 р.

Всі ці училища були створені згідно положення про єврейські учбові заклади від 13 листопада 1844 р. і утримувалися на кошти від "свічкового" збору, який в 1860-х роках був замінений коштами з міських дум. (Свічковий збір - це збір з свічок, які запалювали єврейки на зустріч суботи; установлений в 1844 р. і призначений на устрій та утримання єврейських училищ).

Незважаючи на незначну кількість учнів в цих училищах, кошти на їх утримання виділялися досить значні. Так, на училище 1-го розряду вит­рачалося більше 1000 крб. на рік. Воно складалося з 2 класів і мало 3 вчителів.

У 1869 р. було прийняте рішення про закриття повітових (які ще мали назву "дворянських") училищ. Замість них відкривалися міські училища. Раніше дворянське училище існувало в Чорному Острові, хоч це містечко і не було повітовим центром. На підставі цього рішення чорноострівське училище було закрите, деякі вчителі з нього перейшли до відкритого тоді ж двокласного училища в Проскурові.

Були затверджені предмети, які викладалися в цих учбових закладах: Закон Божий, російська мова з краснописом, арифметика, історія, географія і природознавство, церковний спів і креслення. Крім цього, по мірі наявності коштів, вводились ще гімнастика, ремесла для хлопчиків, ру­коділля для дівчаток. Міністерство освіти надавало на кожне міське учи­лище не більше 1000 крб. на рік. На одного вчителя не могло бути більш як 60 учнів. До училищ зараховували дітей віком від 7 до 12 років. Повний курс навчання продовжувався в двокласному училищі 5 років, в одно-класному - 3 роки. Проскурівське училище мало два відділення: чо­ловіче та жіноче.

В Хмельницькому краєзнавчому музеї є копія свідоцтва про закінчення цього училища С.Й.Лісевичем у 1896 році.

В кінці XIX - на початку XX ст., крім вищезгаданих міського та однокласного єврейського училищ, в Проскурові існували два приватних по­чаткових єврейських училища: чоловіче (власник - П.З.Зільберман) і жіноче (власниця -М.Д.Бондар) , церковно-парафіяльна школа з чо­ловічим і жіночим відділеннями, а також школа грамоти в с.Заріччя. (Проскурову належали села: Заріччя, Олешин, Іванківці, Лезнево).

Шкільна мережа в місті продовжувала поширюватися. За даними 1906 р. в Проскурові з'являються два однокласних міських училища (одне з них знаходилось в приміщенні сучасної станції юних техніків повул.Проскурівській,83), Талмуд-тора і ще декілька приватних училищ. (Талмуд-тора - це релігійне єврейське училище для сиріт та дітей бідняків, в якому вони навчалися давньоєврейській мові, вивчали Біблію і Талмуд.) На­вчання в Талмуд-торі було безкоштовне. В деяких з них, починаючи з 1880-х років, почали викладатися російська мова, арифметика, гео­графія, початкові елементи інших світських наук. Взагалі, однак, на­вчання мало вузькорелігійний характер.

Важливою подією в житті міста було відкриття у 1904-1905 навчально­му році Олексіївського реального училища. Воно одержало назву на честь наслідника престолу Цесаревича Олексія. Зберігся до наших часів буди­нок цього училища. Зараз в ньому розміщується Хмельницький міськвиконком.

За статутом 1871 р. реальні училища мали 6-річний курс навчання. Викладалися природознавство, хімія, фізика, математика, креслення, нові мови (німецька, англійська). Але їх випускники в університет всту­пати не могли зовсім, а у вищі спеціальні учбові заклади - лише після закінчення 7-го додаткового класу.

Кількість учнів-євреїв в реальних училищах була обмежена 10% (в межі осілості).

Платня за навчання становила від 25 до 75 крб.

В 1912-1913 рр. директором Проскурівського реального училища і Проскурівською повітовою земською управою на підставі "...соображений о преимуществах классического образования перед реальним..." піднімалися клопотання про перетворення реального училища в класич­ну гімназію. Було запропоновано створення актового та спортивного залів, приміщення для класу природознавства.

Перетворенню Проскурівського реального училища в класичну гімназію перешкодила І світова війна.

В чому ж полягали основні переваги класичної гімназії перед реальним училищем?

Гімназії вважалися середніми загально-освітніми учбовими закладами з 8-річним строком навчання. Можна сказати, що вони надавали гу­манітарну освіту. На вивчення давніх мов (грецької та латинської) у відповідності з програмою відводилось близько 40% часу. Формально в гімназіях могли навчатися діти всіх верств населення, але, щоб вступити туди, вони мусили мати необхідну підготовку й платити за навчання, що для незаможних сімей було неможливо. Випускники гімназій могли вільно вступати до університетів та інших вищих учбових закладів.

В Проскурові майже одночасно з реальним училищем відкривається приватна жіноча гімназія Н.І.Харюзової.

На підставі положення 1870 р. в жіночих гімназіях давні мови не вик­ладалися, програми з математики, теорії словесності і деяких інших пред­метів були значно вужчими, ніж в чоловічих гімназіях.

Будинок жіночої гімназії знаходився на місці сучасного готелю "Цент­ральний" по вул.Старобульварній.

За положенням від 25 липня 1912 р. міські училища були перетворені на вищі початкові училища (чотирикласні учбові заклади, які надавали закінчену початкову освіту; до них приймалися діти 10-13 років, які закінчили початкову школу. Викладалися Закон Божий, російська мова і словесність, арифметика і початкова алгебра, геометрія, географія, історія Росії з повідомленнями із загальної історії, природознавство і фізика, малювання і креслення, фізична культура (в жіночих - ру­коділля).

В Проскурові на базі міського училища в 1913 р. відкрито два вищих початкових училища - чоловіче і жіноче.

Незважаючи на збільшення кількості учбових закладів в Проскурові в 1914-15 навчальному році, в усіх цих закладах навчалися 934 учня -близько половини дітей шкільного віку.

Надалі учбовий процес був сповільнений початком І світової війни. Революція 1917 року докорінно змінила всю систему народної освіти.

 

 
 

(c) Хмельницька міська рада, виконавчий комітет
(c) Офіційний сайт розроблений і супроводжується ХМКП "Хмельницькінфоцентр"
Використання матеріалів дозволяється за умови обов'язкового посилання на джерело  www.khmelnytsky.com

E-mail:

rada@khmelnytsky.com

Поштова адреса:
вул. Гагаріна, 3
м. Хмельницький
29013, Україна
тел./факс: (0382) 76 45 02