Developed by JoomVision.com
Вулиці Хмельницького

Вулиця Володимирська

 

Розташована у центральній частині міста. Прокладена згідно плану забудови міста від 1824 р. й мала першу назву – Дворянська, яка пов’язана з тим, що вздовж вулиці були виділені земельні ділянки під забудову для заможних верств населення міста (переважно дворян). У 1921 р. Дворянську перейменували на честь Є.Остаповича – місцевого революційного діяча. У 1940 р. вулиця отримала ім’я С.Кірова – радянського партійного і державного діяча. У 1991 р. перейменована на честь Володимира Святославовича – великого князя київського, який запровадив християнство як державну релігію. До наших днів збереглися деякі особняки від забудови кінця ХІХ – поч. ХХ ст. – будинки №№ 56, 63, 103. Серед найцікавіших відзначимо Будинок єпархіального вікарного управління – одноповерховий цегляний особняк із великими круглими вікнами на ризалітах (Володимирська,56). На початку ХХ ст. тут розташовувалось єпархіальне Проскурівсько-Летичівське вікарство. Від 1921 р. його очолив вікарний єпископ Валеріан (Василь Рудич) – знаний на Поділлі духовний діяч, який 1925 р. був заарештований репресивними органами радянської влади та засланий до Середньої Азії. Після серії ув’язнень і заслань Валеріана у 1937 р. розстріляли в архангельській в'язниці. Майже наприкінці вулиці (Володимирська,113) височіє Свято-Покровський кафедральний собор. Хоча собор освячений у 1992 р., проте веде свій родовід від середини ХІХ ст., коли на його місці був християнський цвинтар та невеличка Покровська цвинтарна церква. Наприкінці 1870-х років цвинтар опинився в межах міста й був закритий. Але, Покровська церква залишалася діючою, а в радянські роки тривалий час (після закриття собору Різдва Богородиці) була єдиним у місті діючим храмом. Проте, у 1964 році й це вогнище православ'я під тиском влади припинило існування. Відродження храму почалося лише наприкінці 1980-х років – на його місці за три роки звели Свято-Покровський кафедральний собор.

Вулиця Гагаріна

Розташована у центральній частині міста. В ХІХ ст. була складовою частиною Бульвару (з 1880-х років Старобульварна вул.), який прокладений згідно плану забудови міста від 1824 р. У 1926 р. Старобульварна вулиця була розбита на три частини, одна з яких отримала назву пров. Медведівський (нині – вул. Європейська), друга – вул. Дзержинського (нині – вул. Свободи), а за третьою залишилася назва Старобульварна. У 1961 р. вулиця перейменована на честь першого в світі космонавта Юрія Гагаріна.
За адресою Гагаріна, 3 розміщений Хмельницький міськвиконком. Він займає приміщення колишнього Олексіївського реального училища, яке було відкрито 1904 р. та на честь спадкоємця престолу цесаревича Олексія отримало найменування Олексіївське. Училище мало 6-річний курс навчання і давало “реальну” (від лат. “realis” - дійсне) середню освіту з технічним нахилом. Навчалося до 300 учнів. Серед останніх випускників училища був письменник Микола Трублаїні, автор відомих творів “Лахтак” та “Шхуна “Колумб”. З перших днів радянської влади реальне училище припинило своє існування. Його приміщення займала школа, пізніше – партійні та комсомольські установи, а з 1986 р. – міськвиконком. 
Гагаріна,4. Палац урочистих подій. Одна з найкрасивіших старовинних споруд міста. Побудований у 1903 р. і належав одному з проскурівських лікарів. З початку Першої світової війни будинок перейшов у військове відомство, і з 19 липня 1914 р. в ньому розташувався штаб 8-ї армії Південно-Західного фронту під командуванням відомого генерала Олексія Брусілова. З 1921 р. особняк перейшов у розпорядження дивізії Червоного козацтва – тут облаштували квартири для командного складу червоних козаків. Після Великої Вітчизняної війни в будинку деякий час були квартири вищих обласних партійних посадовців, а згодом розташувалася міська дитяча лікарня. З 2001 р. розмістився Палац урочистих подій.

Вулиця Грушевського

Розташована у центральній частині міста. Прокладена згідно плану забудови міста від 1824 р. й мала першу назву – Комерційна, яка пов’язана з тим, що вздовж вулиці були виділені земельні ділянки під забудову для заможних верств населення міста (переважно промисловців та купців, що займалися “комерцією”). Від 1921 р. вулиця носила ім’я Рози Люксембург. У 1991 р. перейменована на честь Михайла Грушевського – історика, організатора української науки, політичного діяча. До наших днів збереглися деякі особняки від забудови кінця ХІХ – поч. ХХ ст. – будинки №68 (особняк 1905 р., нині – обласний літературний музей), №84 (особняк промисловця М. Шильмана), №90 (особняк графині Бінецької), №95 (один із найоригінальніших особняків початку ХХ ст.). Окремо виділимо триповерховий будинок (Грушевського, 85), який відомий серед старожилів як “Будинок акторів”. Побудований у 1930-х рр. для працівників культурно-освітніх установ. Тут, як свідчить встановлена меморіальна дошка, у 1946-65 рр. жив видатний композитор, диригент, один із перших заслужених артистів республіки Микола Іванович Радзієвський.

 



 
 

(c) Хмельницька міська рада, виконавчий комітет
(c) Офіційний сайт розроблений і супроводжується ХМКП "Хмельницькінфоцентр"
Використання матеріалів дозволяється за умови обов'язкового посилання на джерело  www.khmelnytsky.com

E-mail:

rada@khmelnytsky.com

Поштова адреса:
вул. Гагаріна, 3
м. Хмельницький
29013, Україна
тел./факс: (0382) 76 45 02