Почесні громадяни міста |
Матвіюк Кузьма Іванович
Матвіюк Кузьма Іванович народився 02 січня 1941 року в селі Ілляшівка Старокостянтинівського району Хмельницької області. У 1960-1965 роках навчався в Українській сільгосподарській академії в Києві. З 1967 року викладав в Уманському технікумі механізації сільського господарства. Матвіюк Кузьма Іванович став одним із ініціаторів і лідерів культурологічного товариства «Спадщина» в місті Хмельницькому, обласних організацій товариства української мови ім. Т. Шевченка. Був депутатом установчого з’їзду Народного Руху України, з 1990 року очолював міськрайонну організацію НРУ, був співголовою крайової організації, є першим із членів і засновників Хмельницького руху. У 1993 році Матвіюк Кузьма Іванович з групою активістів створив обласну організацію Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих. У 2000-2002 рр. – голова районної організації «УРП-Собор», потім був головою громадської організації «Захист рідної землі». У лютому – червні 2004 – керівник мобільної експериментальної агітаційної групи з підготовки виборів Президента. З грудня 2004 – член обласної громадської комісії з розслідування порушень на виборах Президента. У 2014 році рішенням Президії Міжнародної кадрової Академії Матвіюку Кузьмі Івановичу присвоєно звання «Почесний професор». Матвіюк Кузьма Іванович – активний учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Матвіюку Кузьмі Івановичу присвоєно за активну громадську діяльність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу та міській громаді.
Гордійчук Ігор Володимирович
Гордійчук Ігор Володимирович народився 12 листопада 1972 року в селі Залізниця Корецького району Рівненської області. У 1989 році, після закінчення Корецької загальноосвітньої середньої школи №1, Гордійчук Ігор Володимирович вступив до Омського вищого танкового інженерного училища. Згодом перевівся до Київського інституту Сухопутних військ Національної академії оборони України, де закінчив з відзнакою факультет підготовки офіцерів оперативно-тактичного рівня. Навчався в Коледжі сухопутних військ Збройних сил США. Гордійчук Ігор Володимирович пройшов шлях від командира механізованого взводу до заступника командира бригади спеціального призначення міста Ізяслав Хмельницької області. Згодом став командиром 8-го окремого полку спецпризначення, сформованого у місті Хмельницькому на базі бригади. З травня до грудня 2010 року проходив службу в складі міжнародного контингенту в Республіці Афганістан. Після повернення став першим заступником начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У квітні 2014 року Гордійчук Ігор Володимирович отримав призначення у Головний командний центр Міністерства оборони України, де служив на посаді начальника центру оперативного керівництва-заступника начальника Головного командного центру Збройних Сил України. У 2014 році брав участь в антитерористичній операції на Сході України, очолював загін спецпризначення, що виконував завдання глибинної розвідки в тилу противника, командував операцією із взяття під контроль стратегічної висоти Савур-могила. Перебуваючи на посаді помічника начальника розвідки зі спеціальних операцій, отримав позивний «Сумрак». Під час участі в антитерористичній операції Гордійчук Ігор Володимирович отримав важке поранення під Іловайськом. У вересні 2014 року полковник був нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня та орденом Богдана Хмельницького III ступеня. 21 жовтня 2014 року Указом Президента України полковнику Гордійчуку Ігорю Володимировичу було присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» - за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. 26 квітня 2016 року полковник Гордійчук Ігор Володимирович приступив до виконання посадових обов'язків начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна. 23 серпня 2016 року Гордійчуку Ігорю Володимировичу присвоєно військове звання генерал-майора. Погони генерал-майора були вручені під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності України. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Гордійчуку Ігорю Володимировичу присвоєно за виняткову мужність, героїзм і незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, багаторічне служіння Батьківщині.
Бойко Олександр Олександрович
Бойко Олександр Олександрович народився 03 грудня 1981 року в місті Вознесенськ Миколаївської області. У 1999 році закінчив Вознесенську ЗОШ №6 І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи вступив до Одеського інституту сухопутних військ, який закінчив у 2004 році отримавши диплом за кваліфікацією «Інженер з експлуатації та ремонту ракетно-артилерійського озброєння». У 2004 році Бойко Олександр Олександрович працював інженером реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 24-ї механізованої бригади 13-го артилерійського корпусу ЗОК, м. Яворів. У 2004-2005 роках був заступником командира батареї з озброєння гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 53-ї окремої бригадної артилерійської групи, м. Яворів У 2005-2006 роках - командир групи спеціального призначення загону спеціального призначення 8-го окремого полку спеціального призначення, м. Хмельницький. У 2006-2012 роках – помічник начальника служби ракетно-артилерійського озброєння технічної частини 8-го окремого полку спеціального призначення, м. Хмельницький. У 2012-2015 роках був старшим офіцером розвідувально-інформаційного відділення штабу 8-го окремого полку спеціального призначення СВ Збройних Сил України. З 2015 року – заступник командира загону – командир 2-ї розвідувально-пошукової групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення ЗТУ Національної гвардії України, м. Івано-Франківськ. У період з 2014 по 2017 роки неодноразово перебував в зоні проведення антитерористичної операції на Сході України, виконував бойові завдання щодо проведення розвідувально-пошукових заходів, ведення спеціальної розвідки як безпосередньо на лінії зіткнення, так і в районах, де проводились оперативно-профілактичні заходи щодо виявлення незаконних збройних формувань. 03 червня 2017 року полковник Бойко Олександр Олександрович, виконуючи завдання спеціальної розвідки поблизу населеного пункту Катеринівка Попаснянського району Луганської області, із групою потрапив під обстріли бойовиків та отримав тяжкі поранення, внаслідок чого помер. 19 серпня 2017 року Бойко Олександр Олександрович похований у секторі для почесних поховань на території кладовища у мікрорайоні Ракове міста Хмельницького. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Бойку Олександру Олександровичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Мельник Іван Олександрович
Мельник Іван Олександрович народився 7 липня 1994 року у місті Хмельницькому. У 2012 році закінчив спеціалізовану загальноосвітню школу №15 міста Хмельницького. Навчався в Хмельницькому національному університеті за спеціальністю «Здоров’я людини». З лютого 2016 року проходив військову службу за контрактом в 383-му окремому полку дистанційно-керованих літальних апаратів Повітряних Сил Збройних Сил України. 28 вересня 2016 року був відкомандирований до 199-го навчального центру Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, де пройшов спеціалізований фаховий курс підготовки. Був направлений для виконання бойових завдань у 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, у складі якої брав участь в антитерористичній операції на Сході України. 25 квітня 2017 року солдат Мельник Іван Олександрович загинув від кулі снайпера під час чергування на взводному опорному пункті в районі селища міського типу Новгородське Донецької області. 28 квітня 2017 року Мельник Іван Олександрович похований у секторі для почесних поховань на території кладовища у мікрорайоні Ракове міста Хмельницького. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Мельнику Івану Олександровичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Яровець Максим Олександрович
Яровець Максим Олександрович народився 13 січня 1995 року у м. Хмельницькому. Навчався у загальноосвітній середній школі №18 ім. В. Чорновола. Закінчив Одеську військову академію у 2016 році. З 2016 року перебував у зоні проведення антитерористичної операції на посаді командира роти окремого 130-го розвідувального батальйону. Загинув 05.10.2016 року під час виконання бойового завдання. Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Яровцю Максиму Олександровичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Якушко Анатолій Павлович
Якушко Анатолій Павлович народився 25.07.1987 року в м. Хмельницькому. Навчався у загальноосвітній середній школі №2, професійно-технічному училищі №11. Працював у гіпермаркеті «Епіцентр». Стрілець 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув 10.11.2015 року під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО. Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Якушку Анатолію Павловичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Якубовський Назар Олександрович
Якубовський Назар Олександрович народився 20.12.1996 року в м. Хмельницькому. Закінчив Хмельницьку загальноосвітню середню школу №31. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Зник безвісти 05.09.2014 року біля міста Щастя Луганської області. Впізнаний за експертизою ДНК. Похований на кладовищі с. Шаровечка. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Якубовському Назару Олександровичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Якобчук Роман Іванович
Якобчук Роман Іванович народився 01.01.1982 року. Сирота, виховувався у Чорноострівському дитячому будинку. Водій автомобіля 93-ї механізованої бригади. Загинув 19.08.2015 року у с. Опитне Ясинуватського району Донецької області. Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Якобчуку Роману Івановичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Шалатовський Вадим Володимирович
Шалатовський Вадим Володимирович народився 05.03.1983 року в с. Ладиги Старокостянтинівського району Хмельницької області. Закінчив Балинське вище ПТУ за спеціальністю «водій-машиніст», працював супервайзером у ТОВ «Савсервіс», м. Хмельницький. Активний учасник Революції Гідності, зазнав поранення біля Хмельницького управління СБУ під час подій у лютому 2014 року. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Зник безвісти 05.09.2014 року біля міста Щастя Луганської області. Впізнаний за експертизою ДНК. Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Шалатовському Вадиму Володимировичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Цисар Олександр Миколайович
Цисар Олександр Миколайович народився 12.09.1979 року в смт. Сатанів Городоцького району Хмельницької області. Старший лейтенант, командир взводу 93-ої окремої механізованої бригади. Загинув 12.06.2015 року в районі Донецького аеропорту. Указом Президента України №553/2015 від 22.09.2015 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Цисару Олександру Миколайовичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Суліма Анатолій Володимирович
Суліма Анатолій Володимирович народився 02.06.1976 року в м. Хмельницькому. Навчався у Хмельницькій середній загальноосвітній школі №11. Працював водієм Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області, ТОВ «Електронні системи», маршрутного автобуса №24. Старший солдат окремої автомобільної санітарної роти. Загинув 09.02.2015 року в районі м. Дебальцеве Донецької області. Указом Президента України №270/2015 від 15.05.2015 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Сулімі Анатолію Володимировичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Співачук Олександр Володимирович
Співачук Олександр Володимирович народився 09.03.1982 року в м. Хмельницькому. Навчався у спеціалізованій середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №15, закінчив Хмельницький національний університет за спеціальністю «радіотехніка». З 2005 року служив в органах внутрішніх справ. Майор міліції батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУМВС України в Київській області. Загинув 29.08.2014 року біля м. Іловайськ Донецької області. Впізнаний за експертизою ДНК. Указом Президента України №213/2015 від 09.04.2015 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Співачуку Олександру Володимировичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Смолінський Леонід Денисович
Смолінський Леонід Денисович народився 16.12.1964 року в смт. Летичів. Закінчив вище військово-хімічне училище, капітан запасу. Боєць Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», спецпідрозділ «Дніпро-1». Загинув 12.08.2014 року біля с. Мандрикине Петровського району Донецької області. Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Смолінському Леоніду Денисовичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Саліпа Сергій Дмитрович
Саліпа Сергій Дмитрович народився 5 червня 1986 року у м. Старокостянтинів Хмельницької області. Навчався у Кам'янець-Подільському військовому ліцеї, закінчив Кам'янець-Подільський військовий інститут. З грудня 2009 по червень 2010 року проходив службу у миротворчій місії ООН в Ліберії - перекладач групи планування застосування авіації 56-го окремого вертолітного загону. Нагороджений медаллю ООН за бездоганну службу, пам'ятним нагрудним знаком МО України «Воїн-миротворець». З 25 травня 2014-го перебував у зоні проведення антитерористичної операції, командир роти інженерного забезпечення руху, капітан. Загинув 14.07.2014 року біля села Дмитрівка Донецької області при виконанні функцій керівника групи, підірвався на радіокерованому фугасі. 14 серпня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Похований в м. Старокостянтинів Хмельницької області. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Саліпі Сергію Дмитровичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Роземборський Олександр Євгенович
Роземборський Олександр Євгенович народився 11.06.1967 року. Навчався в Дунаївецькій ЗОШ №1. Закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський технікум. У 2014 році вивіз із зони проведення АТО 720 дітей, за що його називали «Янгол Сходу». Займався волонтерською роботою, був головою благодійного фонду «Воїни світла». Командир розвідувальної роти 24-го окремого батальйону «Айдар». Помер 14.11.2015 року в Київському військовому шпиталі внаслідок важкої хвороби. Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Роземборському Олександру Євгеновичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Панчук Володимир Феліксович
Панчук Володимир Феліксович народився 03.01.1978 року в м. Хмельницькому. Навчався у Хмельницькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №12, Хмельницькому Національному університеті. Сержант добровольчого батальйону «Донбас». Загинув 12.02.2015 року в с. Логвинове Артемівського району Донецької області. Указом Президента України №365/2015 від 27.06.2015 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Панчуку Володимиру Феліксовичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Овчарук Володимир Борисович
Овчарук Володимир Борисович народився 18.01.1979 року в с. Лисець Дунаєвецького району Хмельницької області. Лейтенант, командир взводу 51-ої окремої механізованої бригади. Загинув 22.05.2014 року під час збройного нападу бойовиків на блокпост в районі станції Велико-Анадоль Донецької області. Указом Президента України №311/2015 від 04.06.2015 року нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно). Похований на кладовищі с. Лисець Дунаєвецького району Хмельницької області. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Овчаруку Володимиру Борисовичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Ліщук Руслан Володимирович
Ліщук Руслан Володимирович народився 22.04.1974 року в м. Хмельницькому. Навчався у Хмельницькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №24, Хмельницькому професійно-технічному училищі №4 за спеціальністю будівельник. Сержант 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Отримав важкі поранення під час мінометного обстрілу в районі міста Дебальцеве 29.10.2014 року. Указом Президента України від 23.05.2015р. №282/2015 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Ліщуку Руслану Володимировичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Кушнірук Олександр Олександрович
Кушнірук Олександр Олександрович народився 21.07.1982 року в м. Ізяслав Хмельницької області. Навчався у загальноосвітній середній школі №2, отримав військову спеціальність у інституті ракетних військ і артилерії імені Богдана Хмельницького Сумського державного університету. Служив у 8-му полку спеціального призначення, виконував миротворчу місію в Республіці Молдова (старший військовий спостерігач). Начальник розвідки 28-ї окремої механізованої бригади. Отримав військове звання підполковник (посмертно). Загинув 25.12.2014 року між населеними пунктами Піски і Первомайське Ясинуватського району Донецької області. Указом Президента України від 14.03.2015 року №144/2015 нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Кушніруку Олександру Олександровичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Колісник Дан Вікторович
Колісник Дан Вікторович народився 30.12.1989 року в с. Калиня Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Капітан, командир групи 140-го центру сил спеціальних операцій. Перебував на службі у місті Хмельницькому з 2010 року. Загинув 26.10.2014 року біля с. Софіївка Перевальського району Луганської області. Указом Президента України від 27.11.2014р. №892/2014, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований на Бендюзькому кладовищі м. Червонограда Львівської області. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Коліснику Дану Вікторовичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Івах Дмитро Анатолійович
Івах Дмитро Анатолійович народився 01.10.1989 року в м. Хмельницькому. Навчався у Хмельницькій спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №27. Закінчив Академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного за спеціальністю «управління діями підрозділів аеромобільних військ». Старший лейтенант, в.о. командира роти 95-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув 18.01.2015 року біля Донецького аеропорту. Указом Президента України №270/2015 від 15.05.2015 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Іваху Дмитру Анатолійовичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Зубков Іван Іванович
Зубков Іван Іванович народився 1 січня 1973 року у м. Деражня Хмельницької області. Навчався у ЗОШ №3 м. Деражня. Закінчив Київське вище військово-політичне училище у 1995 році. Розпочав службу у 19-й ракетній бригаді м. Хмельницького. Згодом працював комерційним директором підприємства у м. Хмельницькому, приватним підприємцем. З початком військових дій на сході країни добровільно повернувся у ряди Збройних Сил України. З серпня 2014 року перебував у зоні антитерористичної операції на посаді командира роти 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Збройних Сил України. У січні 2015 року брав участь у деблокуванні підрозділів, що боронили Донецький аеропорт. Під час одного з боїв він викликав вогонь артилерії на себе, прикривши відхід підрозділу. Загинув унаслідок підриву бойовиками другого поверху нового терміналу аеропорту м. Донецька. За виняткову мужність, героїзм та самопожертву Зубкову Івану Івановичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Указом Президента України №729/2015 90-му окремому аеромобільному батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Збройних Сил України присвоєно ім’я Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова. Похований у м. Деражня Хмельницької області. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Зубкову Івану Івановичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Жук Андрій Сергійович
Жук Андрій Сергійович народився 03.05.1984 року в місті Запоріжжі. Закінчив школу в селі Кам’янка Городоцького району. 2005 року закінчив Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Був призначений начальником прикордонної застави. Проходив службу в 3-му батальйоні 72-ї окремої гвардійської механізованої бригади з серпня 2014 року на посадах командира взводу, командира роти, начальника штабу батальйону, командира батальйону. Брав участь у боях під Старобешевим, Петрівським, Старогнатівкою, в секторі «М» у Волноваському районі. За виявлені мужність і героїзм капітану Андрію Жуку присвоєно чергове військове звання майор (посмертно). Загинув 26.05. 2016 року поблизу села Миколаївка Волноваського району Донецької області. Указом Президента України від 3.06.2016 року № 233/2016 нагороджений орденом Богдана Хмельницького І ступеня (посмертно). Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Жуку Андрію Сергійовичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Дияк Павло Станіславович
Дияк Павло Станіславович народився 27.11.1970 року в м. Хмельницькому. Навчався у Хмельницькій спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1, Хмельницькому професійно-технічному училищі №7. Прапорщик Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Загинув 12.07.2014 року біля населеного пункту Маринівка Шахтарського району Донецької області. Указом Президента України від 26.07.2014р. №619/2014 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований на кладовищі мікрорайону Гречани. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Дияку Павлу Станіславовичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Дереш Валерій Костянтинович
Дереш Валерій Костянтинович народився 03.05.1982 року в місті Хмельницькому. Навчався у Хмельницькій спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1. Закінчив Хмельницький національний університет. Виконував бойове завдання на Сході України. Рядовий міліції батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Свята Марія». Загинув у результаті ДТП 22.02.2015 року при виконанні службового обов’язку на дорозі Донецьк-Маріуполь. Похований в Городоцькому районі, с. Купин. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Дерешу Валерію Костянтиновичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Глубоков Володимир Петрович
Глубоков Володимир Петрович народився 23.07.1978 року в м. Прага (Чехія). Закінчив Київський інститут Військово-Повітряних сил. З 1998 року проходив службу у м. Хмельницькому на посадах від старшого техніка ескадрил’ї до начальника групи регламенту та ремонту засобів наземного обладнання. Майор 383-го окремого полку дистанційно-керованих літальних апаратів. Загинув 10.02.2015 року під час обстрілу аеродрому у м. Краматорськ. Указом Президента України від 15.05.2015р. №270/2015 нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Похований у с. Вишневичі Радомишлького району Житомирської області. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Глубокову Володимиру Петровичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Волошин Ігор Олексійович
Волошин Ігор Олексійович народився 27.07.1969 року в с. Кузьминчик Чемеровецького району Хмельницької області. Закінчив Кам’янець-Подільський будівельний технікум, працював дільничним інспектором міліції м. Хмельницькому, майстром на «Укрзалізниці». Солдат 30-ї окремої механізованої бригади. Загинув 31.01.2015 року під селищем Чорнухине Попаснянського району Луганської області. Указом Президента України від 22.09.2015р. №553/2015 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований на кладовищі в с. Вільхівці Чемеровецького району. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Волошину Ігорю Олексійовичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Величко Володимир Володимирович
Величко Володимир Володимирович народився 03.06.1971 року в м. Хмельницькому. Навчався у школі-інтернаті №2, закінчив Бердичівську школу прапорщиків, проходив службу у Афганістані. Боєць Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», спецпідрозділ «Дніпро-1». Загинув 12.08.2014 року поблизу м. Мар’їнка Донецької області. Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Величку Володимиру Володимировичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Віхтюк Іван Васильович
Віхтюк Іван Васильович народився 04.12.1979 року в смт. Летичів. Закінчив Кам’янець-Подільське вище інженерне училище. Старший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу 72-ої окремої механізованої бригади. Загинув 29.08.2015 року у с. Гранітному Волноваського району Донецької області. Указом Президента України від 16.01.2016р. №9/2016 нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Похований на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Віхтюку Івану Васильовичу присвоєно за жертовність, героїзм, незламність духу у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно.
Барбалюк Віктор Денисович
Барбалюк Віктор Денисович народився 28 березня 1935 року в селі Червоногірка, Волочиського району, Хмельницької області. У 1954 році закінчив середню школу №1 у місті Славуті. У 1958 році закінчив Львівський інститут фізичної культури і спорту і був направлений в місто Хмельницький у добровільне спортивне товариство «Авангард» на посаду тренера-викладача з греко-римської та вільної боротьби. З 1965 року працював директором дитячо-юнацької спортивної школи міського відділу освіти. З 1982 року по 1990 рік Барбалюк Віктор Денисович працював заступником Хмельницького міського голови. Депутат Хмельницької міської ради семи скликань у період з 1977 року по 1990 рік. Барбалюк Віктор Денисович доклав чимало зусиль щодо створення умов для занять фізичною культурою і спортом. Був ініціатором будівництва спортзалів та спортивних майданчиків у парку ім. І.Франка, спортивного комплексу дитячо-юнацької спортивної школи № 1, спортивного корпусу з плавальним басейном дитячо-юнацької спортивної школи № 3, спортивного павільйону дитячо-юнацької спортивної школи № 4. Барбалюк Віктор Денисович був неодноразово занесений на дошку пошани. Делегат Всесоюзного з’їзду вчителів від міста Хмельницького у 1978 році, факелоносець Олімпійського вогню у 1980 році. Його вихованці є майстрами спорту, Заслуженими тренерами України, учасниками та призерами Олімпійських ігор. Понад 20 років Барбалюк В.Д. очолює громадську організацію Хмельницьке обласне відділення Міжнародної асоціації ветеранів фізичної культури та спорту. У 2010 році створив і відкрив «Музей спортивної слави міста Хмельницького» та Дошку пошани кращих працівників фізичної культури і спортсменів. Барбалюк В.Д. є Заслуженим працівником фізичної культури і спорту України, нагороджений орденом «Дружби народів», медаллю А.С.Макаренка, Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, Національного олімпійського комітету України, Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницької обласної і міської рад, Почесною відзнакою Хмельницького міського голови, був визнаний «Людиною року» у номінації «Громадський діяч». Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Барбалюку Віктору Денисовичу присвоєно за активну громадську діяльність, вагомий особистий внесок у спортивне виховання молоді міста Хмельницького. Петраківський Олександр Петрович
Петраківський Олександр Петрович народився 4 червня 1988 року в м. Житомирі. Закінчив середню школу № 2 в м. Ізяслав Хмельницької області. Навчався на факультеті аеромобільних військ Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
В період з 2 травня по 20 червня 2014 року командир роти 8-го полку спеціального призначення Олександр Петраківський виконував бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, де отримав важке поранення. Майору Петраківському Олександру Петровичу за виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, присвоєно Звання Герой України з врученням ордена “Золота Зірка” (4 грудня 2014 року). Звання “Почесний громадянин міста Хмельницького” Петраківському Олександру Петровичу присвоєно за виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Бабак Іван Іванович
Бабак Іван Іванович народився 23 березня 1923 року в с. В. Букрин Миронівського району Київської області. Пройшов усю Велику Вітчизняну війну від курсанта до командира танкової роти. З 1965 по 1975 рік служив в місті Хмельницькому на посаді заступника командира 17 гвардійськоїмотострілецької дивізії з технічної частини. Ініціатор встановлення у місті танка-пам’ятника Т-34, що стоїть на перетині вулиць Кам’янецької-Сковороди. З кінця 1967 року по травень 1970 року брав участь в бойових діях на Близькому Сході. Більше 22 років займається громадською діяльністю та військово-патріотичним вихованням молоді, є членом правління міського товариства інвалідів ВВВ та Збройних сил, членом рад міської та обласної ветеранських організацій. Іван Бабак є автором книги спогадів, самобутнім художником. Бабак Іван Іванович - Почесний ветеран України, учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденами “Вітчизняної війни” І ступеня, “Богдана Хмельницького” III ступеня, “Червоної Зірки”, “Знак Пошани”, медаллю “За бойові заслуги”, “За відвагу”, Почесною відзнакою Хмельницького міського голови, був визнаний “Людиною року” у номінації “Гордість краю”. Звання “Почесний громадянин міста Хмельницького” Бабаку Івану Івановичу присвоєно за активну громадську діяльність, вагомий особистий внесок у патріотичне виховання молоді міста Хмельницького, багаторічне служіння Батьківщині та міській громаді.
Шеремет Людмила Олександрівна
Шеремет Людмила Олександрівна народилася 21 листопада 1942 року в м. Макіївка, Донецької області. До виходу на пенсію працювала лікарем-гінекологом у Хмельницькому міському перинатальному центрі. В лютому 2014 року Людмила Шеремет була смертельно поранена під стінами управління СБУ у Хмельницькому. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Шеремет Людмилі Олександрівні присвоєно Звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (21 листопада 2014 року, посмертно). В червні 2015 року нагороджена медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно). Звання “Почесний громадянин міста Хмельницького” Шеремет Людмилі Олександрівні присвоєно за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, посмертно.
Мазур Артем Анатолійович
Мазур Артем Анатолійович народився 6 серпня 1987 року в місті Хмельницькому. Закінчив технологічний багатопрофільний ліцей та вище професійне училище №11 м. Хмельницького. Брав активну участь у громадському житті міста Хмельницького. В період акцій протесту в Україні в листопаді 2013 року - лютому 2014 року Мазур А.А. відстоював свою громадянську думку на Євромайдані в м. Києві. 18 лютого 2014 року був важко поранений під час сутичок в Маріїнському парку м. Києва. Помер від отриманого поранення 3 березня 2014 року. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Мазуру Артему було присвоєно Звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (21 листопада 2014 року, посмертно). В червні 2015 року нагороджений медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно). Звання “Почесний громадянин міста Хмельницького” Мазуру Артему Анатолійовичу присвоєно за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, посмертно.
Мерлені Ірина Олексіївна
Мерлені Ірина Олексіївна народилася 8 лютого 1982 року в місті Кам'янець-Подільський Хмельницької області. Закінчила Львівське училище фізичної культури, Кам’янець-Подільський державний університет, Українсько-Арабський інститут міжнародних відносин та лінгвістики ім. Аверосса. Мерлені Ірина Олексіївна – чемпіонка та призерка ХХVІІІ Олімпійських ігор в Афінах – перша в світі чемпіонка Олімпійських ігор з вільної боротьби серед жінок (2004р.), бронзова призерка ХХІХ Олімпійських ігор в Пекіні (2008р.), здобула 5-те місце на ХХХ Олімпійських іграх в Лондоні (2012р.), чемпіонка світу (2000р., 2001р., 2003р.). Перша серед українських борчинь здобула звання чемпіонки світу, неодноразова чемпіонка України серед дівчат, молоді та жінок. Їй присвоєно почесне звання «Заслужений майстер спорту України». Нагороджена орденом «Княгині Ольги» ІІ (2002р.), ІІІ ступенів (2008р.), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2004р.), орденом «За розбудову України імені Михайла Грушевського» (2004р.), почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004р.), відзнакою Кам’янець-Подільської міської ради «Честь і шана» (2004р.). Ірина Мерлені була обрана та перебувала в якості молодого посла від України на І літніх юнацьких Олімпійських іграх у Сінгапурі (2010р.). Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Мерлені Ірині Олексіївні присвоєно за вагомий внесок у спортивний розвиток міста Хмельницького.
Атаманюк Григорій Сергійович
Атаманюк Григорій Сергійович народився 3 березня 1926 року в с. Пилипи Олександрівські, Віньковецького району Хмельницької області. Здобув середню спеціальну освіту, заочно закінчив в 1966 році Хмельницький технікум кооперативної торгівлі. В квітні 1944 року був призваний на службу в армію, брав участь у Великій Вітчизняній війні. Атаманюк Григорій Сергійович ветеран Великої Вітчизняної війни і праці, єдиний в області та місті Хмельницькому кавалер чотирьох медалей «За відвагу». Нагороджений орденами: «Вітчизняної війни» І ступеня, «Червоної Зірки», «За мужність» ІІІ ступеня; медалями «За доблесність і відвагу в Великій Вітчизняній війні», «За звільнення Варшави», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.», «За відвагу», «За участь в героїчному штурмі і взятті Берліну», «За участь в героїчному штурмі і взятті Кенігсбергу», знаком «Почесний ветеран України», Почесними відзнаками Хмельницького міського голови. Активно працює в міській та обласній організації ветеранів, був занесений на обласну дошку Пошани. Радою ветеранів України Григорію Сергійовичу присвоєно звання «Почесний ветеран України». Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Атаманюку Григорію Сергійовичу присвоєно за вагомий внесок у розвиток міста Хмельницького.
Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Мазуру Миколі Івановичу присвоєно рішенням дев'ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради №4 від 19 серпня 2012 року.
Мазур Микола Іванович народився 2 січня 1948 року у Кущівському зернорадгоспі, Кущівського району, Краснодарського краю Російської Федерації. У 1968 році закінчив Одеське державне художнє училище ім. М.Б. Грекова. Працював викладачем та директором Хмельницької дитячої художньої школи. З 2002 року призначений викладачем фахових дисциплін кафедри дизайну факультету технологій і дизайну Хмельницького національного університету. Мазур М.І., як художник-монументаліст, скульптор, живописець бере участь у виставках різних рівнів з 1972 року. Ним проведено більше 20-ти персональних художніх виставок. Він є членом Національної спілки художників України з 1987 року, а у 1992 році став головою правління Хмельницької обласної організації Національної спілки художників України. Мазур М.І. створив у місті Хмельницькому дитячі ігрові майданчики в парках ім.М.Чекмана та Т.Г. Шевченка, декоративні скульптури на площі Героїв Сталінграда. Він є автором високохудожніх творів, що прикрашають місто Хмельницький: пам’ятник вогнеборцям–чорнобильцям, пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам, які загинули в локальних війнах, монумент репресованим «Ангел Скорботи», монументальна композиція «Віра. Надія. Любов», пам’ятник–погруддя В.М. Чорновола. За свою мистецьку діяльність та вагомий внесок у духовно-культурне життя Мазур Микола Іванович був нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, знаком Почесної відзнаки «За заслуги перед Хмельниччиною», був визнаний «Людиною року» в номінації «Митець», в номінації «Духовність». Керуючись Положенням «Про звання «Почесний громадянин міста Хмельницького», затвердженим рішенням тридцять п’ятої сесії міської ради від 28.04.2010 року №31, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» завідувачу навчально – виробничою майстернею дизайну Хмельницького національного університету, Народному художнику України, Заслуженому художнику України Мазуру Миколі Івановичу присвоєно за вагомий особистий внесок у культурний розвиток міста Хмельницького.
Звання “Почесний громадянин міста Хмельницького” Мацьосі Михайлу Марковичу присвоєно рішенням дев'ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради №3 від 19 серпня 2012 року
Мацьоха Михайло Маркович народився 22 грудня 1942 року у с.Терешівці, Хмельницького району, Хмельницької області. У 1977 році закінчив Київський інститут фізичної культури та спорту. Мацьоха М.М. працює тренером-викладачем з важкої атлетики Хмельницької ДЮСШ №2 «Авангард» з 1971 року. В період 1988-1999 років був старшим тренером збірної команди України. З 2009 року працює зі збірною держави. За період роботи підготував Олімпійського чемпіона Тимура Таймазова, чемпіонів Європи та світу Дениса Готфріда, Ара Варданяна, Сергія Полтарацького. У даний час виконує обов’язки старшого тренера України, тренув кандидатів на участь в Олімпійських іграх в Лондоні Чекиду Юрія, Іванова Руслана та чемпіона Олімпійських іграх в Лондоні Торохтія Олексія. За вагомий внесок у спортивне життя Мацьоха М.М. в 2012 році отримав медаль Хмельницької обласної ради «За заслуги перед Хмельниччиною». Звання “Почесний громадянин міста Хмельницького” Заслужений тренер СРСР та України, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України, тренер Хмельницької області з важкої атлетики, тренер-викладач ДЮСШ №2 “Авангард” з важкої атлетики, голова федерації важкої атлетики Хмельницької області Мацьоха Михайло Маркович удостоєний за вагомий внесок у спортивний розвиток міста Хмельницького.
Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» присвоєно рішенням дев'ятої сесії Хмельницька міська рада№5 від 10 серпня 2011 року. Нагорний Сергій Вікторович народився 08 грудня 1956 року у місті Хмельницькому. Закінчив Хмельницьку середню школу № 16, вищу освіту здобув у Хмельницькому технологічному інституті побутового обслуговування. Успішно займався веслувальним спортом. У 1976 року був включений у склад збірної команди СРСР для участі у ХХ Олімпійських іграх у місті Монреаль, де він став Олімпійським чемпіоном. Сьогодні Нагорний Сергій Вікторович очолює Хмельницький міський осередок Хмельницького обласного відділення Міжнародної асоціації ветеранів фізичної культури і спорту, доклав чимало зусиль для популяризації та розвитку ветеранського спортивного руху як у місті, так і в області, сприяв відкриттю «Музею спортивної слави міста Хмельницького» та виготовленню Дошки пошани кращих тренерів і спортсменів. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Заслуженому Майстру спорту СРСР, Майстру спорту Міжнародного класу, Заслуженому працівникові фізичної культури та спорту, Кавалеру ордена «Дружби народів» Нагорному Сергію Вікторовичу присвоєно за вагомий особистий внесок у розвиток спорту в місті Хмельницькому.
Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» присвоєно рішенням дев'ятої сесії Хмельницької міської ради №4 від 10 серпня 2011 року.
Швець Володимир Федорович народився 21 січня 1951 року у селищі Колибань, Хмельницького району Хмельницької області. У 1979 році закінчив Вінницький політехнічний інститут. Працював на робітничих та інженерно-технічних посадах Хмельницького заводу трансформаторних підстанцій. З 01.08.2006 року призначений на посаду директора департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради. З квітня 1990 року обирався депутатом міської ради протягом шести скликань. За цей час обирався головою постійних комісій з питань милосердя та соціального забезпечення, з питань приватизації та використання комунального майна, з питань містобудування, архітектури та землеустрою. Швець В.Ф. вперше в Україні розробив Статут територіальної громади міста, яким місто керується і сьогодні. За його ініціативи було прийнято ряд рішень міської ради, спрямованих на впорядкування земельних та будівельних відносин. Швець Володимир Федорович є автором багатьох ініціатив, які взяті за основу Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», рішення Хмельницької міської ради «Про затвердження положення про порядок підготовки та визначення ефективності регуляторних актів Хмельницької міської ради та виконавчого комітету», Регламенту міської ради. За час роботи директором департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради Швець В.Ф. забезпечив розробку та прийняття Генерального плану розвитку міста Хмельницького до 2031 року. За активну депутатську діяльність, вагомий внесок у розвиток місцевого самоврядування Швець В.Ф. нагороджувався грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Почесними відзнаками Хмельницької міської ради ІІІ і ІІ ступенів та грамотами Хмельницької обласної державної адміністрації. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» депутату міської ради, директору департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Швецю Володимиру Федоровичу присвоєно за вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток міста Хмельницького.
Звання "Почесний громадянин міста Хмельницького" присвоєно посмертнорішенням тридцять восьмої сесії Хмельницької міської ради №4 від 8 вересня 2010 року.
Юрій Іванович народився 26 серпня 1935 року в селищі Красний Октябрь, Єнакіївського району Донецької області. В 1960 році закінчив Кам'янець-Подільський педагогічний інститут. Працював на педагогічних посадах в освітніх закладах міста Кам'янця-Подільського. В 1964 році був прийнятий на роботу в Хмельницький палац творчості дітей та юнацтва. Загальний стаж роботи 54 роки. Гурєєв Юрій Іванович - Заслужений вчитель України, протягом 44 років незмінний керівник, головний балетмейстер та засновник лауреата всеукраїнських та міжнародних фестивалів і конкурсів, Народного художнього колективу України ансамблю танцю «Подолянчик», створеного в 1964 році в Хмельницькому палаці творчості дітей та юнацтва. Ансамбль, який об'єднує близько 260 дітей від 6 до 17 років, під керівництвом Юрія Івановича здобув премії імені М.Островського ЦК ЛКСМУ (1974 р.), Всесоюзної піонерської організації (1990 р.), чисельні лауреатські звання всеукраїнських та міжнародних фестивалів і конкурсів, прославляючи рідне місто по всій Україні та далеко за її межами. Юрій Іванович створив понад 100 різнопланових робіт: героїчні композиції «Спогад», «Юні партизани», «Вони були першими», ліричні - «Червона калина», «Подільська веснянка», «Віночок», хореографічні роботи на основі фольклорного матеріалу - «Подолянчики», «На кузні», «Подільські рушники» та інші; великомасштабні полотна - «Квіти України», «Українська веселка», «На святі», «Під мирним небом». Всі його роботи відрізняє сюжетність та доступність. Хореограф поставив ряд тематичних програм - вистав: «Привіт тобі, прекрасна Батьківщино!», «Любіть Україну», «Хмельницька моя золота сторона», «Веселий калейдоскоп», «Вінок Кобзареві», які високо оцінені глядачами та пресою. Праця Ю.І. Гурєєва - подвижницька, його по праву називають одним із засновників української дитячої хореографії, дитячого танцю на Поділлі. Він ставив танці в кращих ансамблях України та зарубіжжя, а також у виставах професійних та аматорських театрів. З досвіду роботи Ю.І. Гурєєва вийшли такі друковані збірки: «Танцює Подолянчик» (1975 р., 1981 р.). Його хореографічні роботи увійшли у збірники «Сурмач», «Веселка», «Райдуга»; його розробки дитячого сценічного костюму - у книгу «Костюми до шкільного свята» (1985 р.); методичні матеріали Ю.І. Гурєєва - у збірник «Бесіди про танець» (1996 р.), а хореографічна сценка «На кузні», хореографії Юрія Івановича, увійшла до енциклопедичного видання «Українські народні танці» Академії наук України. У 1987 році Ю.І.Гурєєв заснував щорічний традиційний Всеукраїнський фестиваль «Зимові Візерунки», присвячений Дню Соборності України. За цей час у фестивалі продемонстрували свою майстерність кращі хореографічні колективи України та зарубіжжя. За високі досягнення та титанічну працю, вагомий внесок у розвиток національної хореографії Юрій Іванович Гурєєв став лауреатом премії імені Якова Гальчевського в номінації «Культурний діяч», був визнаний «Людиною року - 2004» м. Хмельницького в номінації «Митець», неодноразово нагороджений грамотами Міністерства освіти і науки України, обласних та міських управлінь освіти та культури, неодноразово був занесений на міську Дошку Пошани, у 70-80 роках - на Всесоюзну Дошку Пошани у Москві та Всеукраїнську - у Києві. За 44 роки через школу «Подолянчик» пройшло понад 5000 дітей, з ансамблю випустилось більше 1500 вихованців, близько 200 з них обрали хореографію своєю професією. Справу Юрія Івановича продовжують його випускники в мистецьких та освітніх закладах не тільки України, а й за її межами, прославляючи своєю майстерністю наше рідне місто Хмельницький. Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» засновнику та художньому керівнику ансамблю танцю «Подолянчик» Юрію Івановичу Гурєєву присвоєно за вагомий особистий внесок у розвиток міста Хмельницького посмертно.
Шоханов Андрій Георгійович
Звання "Почесний громадянин міста Хмельницького" присвоєно рішенням двадцять восьмої сесії Хмельницької міської ради №4 від 23 вересня 2009 року.
Шоханов Андрій Георгійович народився 25 червня 1914 року у місті Нижньодніпровську Новомосковського повіту Катеринославської губернії (нині Нижньодніпровськ включено до міста Дніпропетровська). З 1930 року по 1933 рік – учень школи фабрично заводського навчання, електрослюсар вагоноремонтного заводу. З 1933 року по 1939 рік навчався в Дніпропетровському металургійному інституті. Після закінчення інституту працював плавильним майстром заводу "Дніпроспецсталь" м. Запоріжжя. За часів Великої Вітчизняної війни був пропагандистом госпіталю Південного фронту, перебував на посаді секретаря політвідділу Південного, Закавказького, Північно-Кавказького фронтів. У 1946 році працював старшим інженером Міністерства місцевої промисловості у місті Кишиневі. З 1946 року по 1951 рік призначався на посади інструктора, заступника секретаря, третього секретаря Кам'янець-Подільського міського комітету Комуністичної партії України. У період з 1951 року по 1953 рік працював другим секретарем Хмельницького міського комітету Комуністичної партії України. З 1953 року до 1956 року працював головою виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів. З 1956 року по 1962 рік працював на посадах другого, першого секретаря Хмельницького міського комітету Комуністичної партії України. У 1962 році обраний секретарем Хмельницького обкому Комуністичної партії України. З 1963 року по 1964 рік голова облвиконкому (промислова Рада). Діяльність Шоханова А.Г. по розвитку соціально-економічної інфраструктури, будівництва та житлово-комунального господарства дозволила місту Хмельницькому в короткий термін перетворитись у розвинутий в економічному та соціальному відношенні обласний центр. При активній участі Шоханова А.Г. було здійснено будівництво взуттєвої та швейної фабрик, аеропорту, молокозаводу, маслосирбази, автобусного депо. Шоханов А.Г. був ініціатором, куратором газифікації та подальшої телефонізації міста Хмельницького. За часи роботи Шоханова А.Г. проводилося будівництво заводів, які мали оборонне значення, що сприяло зведенню навколо них житлово-комунальних масивів, об’єктів інфраструктури, що визначило нинішнє обличчя міста Хмельницького. Його особистою заслугою є відкриття загальнотехнічного факультету Львівського поліграфічного інституту, який згодом став першим у нашому місті вищим навчальним закладом (нині Хмельницький національний університет). За особистий внесок у розвиток місцевого самоврядування в місті Хмельницькому нагороджений Почесною відзнакою Хмельницького міського голови.
Белаш Олена Леонідівна
Звання "Почесний громадянин міста Хмельницького" присвоєно рішенням дванадцять восьмої сесії Хмельницької міської ради №5 від 23 вересня 2009 року.
Белаш Олена Леонідівна народилася 14 серпня 1938 року в м. Керчі. В 1953 році вступила до Кам'янець-Подільського педагогічного училища. Після закінчення училища в 1958 році Белаш О.Л. була прийнята на роботу в Хмельницьку школу №10, в якій і працює по теперішній час. У 1964 році заочно закінчила з відзнакою математичний факультет Львівського університету. За роки роботи в школі №10 Олена Леонідівна працювала вчителем початкових класів, вчителем математики, заступником директора з навчально-виховної роботи 1-4 класів, директором середньої школи №10, вчителем математики та інформатики навчально-виховного комплексу №10. З 1985 року очолює міське методичне об'єднання вчителів інформатики. Белаш О.Л. двічі брала участь у конкурсі фахової майстерності "Вчитель року" в номінаціях математика та інформатика, була визнана переможцем міського етапу та лауреатом обласного етапу конкурсу. Кабінету інформатики навчально-виховного комплексу №10, яким завідує Белаш О.Л., присвоєно звання "Зразковий кабінет". Це найкращий кабінет інформатики в місті Хмельницькому, він входить в п'ятірку найкращих кабінетів області. Белаш О.Л. постійний автор методичних розробок та статей у фаховому журналі "Інформатика в школі", "Математика в школі", "Педагогічний вісник", газет "Інформатика" та "Математика", є автором кількох методичних посібників з інформатики та математики. Досвід її роботи узагальнено та внесено до обласної картотеки передового педагогічного досвіду вчителів області при Хмельницькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. На рахунку Белаш О.Л. 239 учнів - переможців та призерів з інформатики та математики. Завдяки самовідданій праці Белаш О.Л. рейтинг міста Хмельницького у Міжнародному інтерактивному математичному конкурсі "Кенгуру" значно зріс, міська команда посідає ІІІ позицію в Україні. Учні Белаш О.Л. прославляли місто Хмельницький на республіканському етапі конкурсу-захисту учнівських наукових робіт Малої Академії наук, на IV етапі Всеукраїнської олімпіади з математики та інформатики. Діяльність Белаш Олени Леонідівни з розвитку комп'ютеризації навчального процесу дозволила навчально-виховному комплексу №10 в короткий термін перетворитися на базовий навчальний заклад для проведення семінарів та тренінгів для вчителів міста та області. Її особиста заслуга у відкритті секції інформатики Хмельницького територіального відділення учнівського наукового товариства Малої Академії наук України, яке діє в місті з 1985 року. Белаш О.Л. присвоєно звання "Вчитель-методист", "Відмінник освіти України", "Заслужений вчитель України". Тричі нагороджена Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, грамотами міського та обласного управління освіти, грамотами виконавчого комітету міської ради.
Царькова Дагмара Вільгельмівна
Боценюк Степан Миколайович
Звання "Почесний громадянин міста Хмельницького" присвоєно рішенням дванадцять восьмої сесії Хмельницької міської ради №7 від 23 вересня 2009 року.
Боценюк Степан Миколайович народився 10 квітня 1936 року. Розпочав свою трудову діяльність в 1961 році у місті Хмельницькому в будівельному управлінні №1 на посаді майстра. Першим об’єктом будівництва був чотириповерховий житловий будинок по вулиці Вайсера. Після закінчення з відзнакою Московського інженерно-будівельного інституту ім.Куйбишева був призначений старшим виконробом цього управління, а згодом головним інженером та начальником будівельного управління "Житлобуд". У 1976 році Боценюк С.М. очолив "Домобудівний комбінат", а у 1981 році його було призначено головним інженером комбінату "Хмельницькпромбуд". З 1986 року працював керуючим трестом "Хмельницькбуд". За його безпосередньою участю та керівництвом у місті Хмельницькому збудовано надзвичайно велику кількість об’єктів житла, освіти, охорони здоров’я, промисловості, в тому числі було зведено один із перших житлових об’єктів - масив на честь 50-річчя жовтня по вулиці Фрунзе (нині вулиця Кам'янецька), перші житлові масиви великопанельних будинків 96-ої серії по Львівському шосе та вулиці Курчатова, Перший та Третій містобудівельні комплекси мікрорайону "Озерна". За ініціативою Боценюка С.М. забудовано індивідуальний масив на площі 25 га для працівників тресту "Хмельницькбуд" в мікрорайоні "Лезнево-2", впроваджувались перші повно монолітні висотки у ковзкій опалубці, вступали у стрій корпуси промислових гігантів виробничого об’єднання "Новатор", "Катіон", "Темп", "Нева", "Адвіс". За роки наполегливої праці Боценюка С.М. обсяг капітальних вкладень у розвиток власної бази тресту "Хмельницькбуд" зріс у 60 разів. У цей період створено нові технології першого та другого цехів відкритого акціонерного товариства "Хмельницькзалізобетон", впроваджено нову серію житлових будинків АППС-94 ХМ на домобудівному комбінаті, побудовано комплекс деревообробного комбінату. Трест "Хмельницькбуд" із числа відстаючих вийшов на друге місце серед колективів Міністерства будівництва України по темпах розвитку власної виробничої бази. Головну увагу Боценюк С.М. звертав на умови проживання працівників трудових колективів, з 1990 року по 1998 рік щорічний обсяг будівництва житла для працівників колективу тресту сягнув понад 400 квартир, для мешканців міста Хмельницького трест "Хмельницькбуд" споруджував біля 2 тисяч квартир щорічно.
Солтик Олександр Іванович
Звання "Почесного громадянина міста Хмельницького" присвоєно рішенням тринадцятої сесії Хмельницької міської ради №3 від 22 серпня 2007 року (посмертно).
Корбут Анатолій Миколайович
Звання "Почесного громадянина міста Хмельницького" присвоєно рішенням дванадцятої сесії Хмельницької міської ради №1 від 26 червня 2007 року.
Бухал Іван Васильович
Звання "Почесного громадянина міста Хмельницького" присвоєно рішенням дев’ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради №36 від 18 листопада 2004 року.
Гаврик Юрій Олексійович
Звання "Почесного громадянина міста Хмельницького" присвоєно рішенням чотирнадцятої сесії Хмельницької міської ради №8 від 12 листопада 2003 року.
Шабатура Любов Адамівна
Звання "Почесного громадянина міста Хмельницького" присвоєно рішенням чотирнадцятої сесії Хмельницької міської ради №7 від 12 листопада 2003 року.
Чекман Михайло Костянтинович
Звання "Почесного громадянина міста Хмельницького" присвоєно рішенням позачергової четвертої сесії Хмельницької міської ради від 22 липня 2002 року (посмертно).
Олексієнко Борис Миколайович
Звання "Почесного громадянина міста Хмельницького" присвоєно рішенням п’ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради №22 від 21 червня 2000 року.
Сілін Радомир Іванович
Звання "Почесного громадянина міста Хмельницького" присвоєно рішенням 12-ї сесії Хмельницької міської ради №9 від 28 грудня 1999 року.
Звання "Почесного громадянина міста Хмельницького" присвоєно рішенням 1-ї сесії Хмельницької міської Ради депутатів трудящих від 21 березня 1969 року.
Черно Пилип Олексійович
Звання "Почесного громадянина міста Хмельницького" присвоєно рішенням 12-ї сесії Хмельницької міської Ради депутатів трудящих від 2 грудня 1966 року.
Горбанчук Юхим Онуфрійович
Звання "Почесного громадянина міста Хмельницького" присвоєно рішенням 8-ї сесії Хмельницької міської Ради депутатів трудящих від 23 березня 1966 року.
|
(c) Хмельницька міська рада, виконавчий комітет |
E-mail: |
Поштова адреса: вул. Гагаріна, 3 м. Хмельницький 29013, Україна тел./факс: (0382) 76 45 02 |