У Хмельницькому музеї-студії фотомистецтва розгорнуто виставку робіт українського фотомитця, громадського діяча, члена Національної спілки фотохудожників України львів’янина Олега Огородника. Фотомитець віртуозно володіє технікою роботи з фотозображенням, він використовує старовинні способи фотодруку, які формують зображення, схожі на ті, якими милувалися в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. Олег Огородник фотографує сучасним професійним фотоапаратом, а фотопапір робить вручну. В експлозиції виставки, яка має назву «OGO OLE in Khmelnitsky», представлено півсотні різножанрових фотографій, виконаних у чотирьох старовинних техніках. Під час урочистого відкриття виставки від міської влади автора робіт привітала заступник начальника управління культури і туризму Світлана Шевченко.

«Сьогодні у день Старого Нового року, день Василя, всіх нас зібрала визначна подія – відкриття гарної виставки прекрасного фотомитця, – зазначила Світлана Шевченко. – Ми раді вітати Вас, знаного не лише на теренах України, а й далеко за ї межами, фотомитця у нашому музеї-студії фотомистецтва. Впевнена, що ваші роботи, додадуть наснаги нашим фотомитцям і фотолюбителям».

З побажаннями подальших успіхів, творчого натхнення і нових виставок Світлана Шевченко вручила фотомитцю подяку від міського голови Олександра Симчишина за вагомий особистий внесок у розвиток національного фотомистецтва.

У свою чергу Олег Огородник подякував за теплий прийом і переказав найщиріші вітання міському голові Олександру Симчишину, побажавши успіхів у його важкій мерській роботі.

Декілька своїх робіт автор подарував музею-студії фотомистецтва.

Зазвичай Олег Огородник не розкриває всіх таємниць своєї майстерності, але цього дня кожен охочий мав можливість поставити запитання під час творчої зустрічі з автором, яка відбулася після відкриття фотовиставки.

Виставка триватиме впродовж місяця, тож запрошуємо усіх хмельничан та гостей міста, хто цікавиться сучасною фотографією, завітати до Хмельницького музею-студії фотомистецтва.

Олег Огородник живе і працює у Львові. У сфері художньої фотографії він з 1976 року. Працював фотокореспондентом у газетах «Експрес», «Львівська газета», «Поступ», «Суботня пошта». З 1991 року — член Національної спілки фотохудожників України. Був головою Львівської організації Національної спілки фотохудожників України. Нині обіймає посаду голови ревізійної комісії цієї спілки. З 1994 року має звання АФІАП міжнародної Федерації фотомистецтва при ЮНЕСКО. З 1998 року — звання ЕФІАП цієї ж федерації. Олег Огородник — керівник фотоклубу «Galiciya». Почесний член Одеської фотографічної асоціації.

Фотохудожник знімає на плівку, використовує унікальні техніки ручного друку, які були поширені ще в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. (цианотипія, альбумін, використання бромосріблистої емульсії власного виробництва). У технічному сенсі зробити два однакових відбитки неможливо, кожен кадр єдиний. Секрети ручного друку автор нікому не відкриває, вважаючи, що кожний, хто дуже бажає, може самостійно опанувати цю таємницю.

В експозиції виставки представлено 50 робіт різних жанрів. Є серед них серія чоловічих, жіночих і дитячих портретів, серія пейзажів і натюрмортів.

Олег Огородник — учасник і призер багатьох міжнародних і національних виставок. Персональні виставки фотохудожника  з великим  успіхом пройшли не лише в Україні, а й в Австрії, Польщі, Тайвані, Словаччині, Франції. Загалом у нього було близько 20 персональних виставок. У Хмельницькому - це вже його друга виставка, перша відбулася 2007 року.

Цианотипія — це процес виготовлення фотографічних відбитків, винайдений у 1842 році англійським вченим і астрономом Джоном Гершелем.

Використовуються дві речовини: амоній заліза (ІІІ)цитрат і фероцианід калію. В результаті утворюється розчинна у воді емульсія, яка потім наноситься на папір. Позитивне зображення може бути отримано опроміненням матеріалу ультрафіолетовими променями (наприклад, сонячним світлом) через негатив. УФ промені відновлюють залізо Fe(III) до Fe(II). Далі Fe(II) реагує з фероцианідом. В результаті реакції утворюється голуба фарба (фероцианід заліза), більш відома як берлінська лазур.

Закріплюється відбиток промиванням його у воді. Розчинне у воді залізо Fe(II) вимивається, в той час як нерозчинна берлінська лазур залишається на папері. Саме це і надає зображенню характерного синього кольору.

Кожен відбиток має свої унікальні особливості, які не можуть бути повторені, тому являють собою роботу тільки в єдиному екземплярі.

Альбуміновий друк — технологія для отримання фотографічних зображень, запропонована в 1850 році Луи Дезире Бланкар-Евраром. Технологія була першим комерційно успішним методом друку на звичайному папері з негативу. Цей метод, заснований на використанні альбуміна з білків яєць для фіксації фотохімікатів на папері, був домінуючим способом отримання позитивів з 1855 році до кінця ХІХ ст.

Лист паперу покривався сумішшю яєчного білка (альбумином) і солі  (хлориду натрію). Альбумін розгладжував папір і робив його поверхню ледь глянцевою. Потім папір поміщався у водяний розчин нітрату срібла, що робило його чутливим до світла, і висушувався у повній темноті. Підготовлений папір поміщався у рамку разом зі скляним негативом і піддавався дії світла. Рамку тримали на сонячному світлі до досягнення потрібного рівня потемніння. Потім знімок закріплювався у ванні з тіосульфатом натрію, що попереджувало подальше потемніння. Тонування в золотистий відтінок (сепію) покращувало зовнішній вигляд фотографії і допомагало уникнути швидкого вицвітання.