Хмельницький - центр та саме велике мiсто в Хмельницькiй областi, є домом для 260 тисяч чоловiк. Вiн був заснований в 15-му столiтті як пост торгiвлi на перехрестi декiлькох головних торгiвельних маршрутiв. Через географiчне мiсцеположення та природнi ресурси Хмельницька область постiйно приваблювала iноземцiв, включаючи Туркiв, Нiмцiв, Угорцiв, Полякiв, Литовцiв, Австрiйцiв, Шведiв та Росiян. Не дивлячись на те, що цi народи прививали свої традицiї, культуру та релiгiї мiсту, Хмельницький завжди пiдтримував Українську нацiональну культуру, яка завжди була на першому мiсцi в Хмельницькому. У 1954 роцi, коли економiка областi переутворилася у напрямку пiдтримки вiйськового сектора, мiсто стало одним iз найбiльш значних вiйськово-iндустрiальних виробникiв в Українi. Приблизно в той самий час мiсто було переiменовано з м. Проскурова в м. Хмельницький на честь Богдана Хмельницького, вiдомого Українського гетьмана. Зараз, як i в минулому, Хмельницький довiв спроможнiсть змiнюватися разом з часом.

Сьогоднi мiсто може похвалитися одним iз самих великих оптових ринкiв країни. Мiсто використало свою iсторiю торгiвельного центру, разом з освiченими та квалiфiкованими робiтниками, щоб стати головним мiсцеположенням для виробництва споживчих товарiв та гуртової та роздрiбної торгiвлi. Хмельницький став великим дiловим центром. Так як незалежна Україна продовжує йти до економiчної реформи та вiльної ринкової економiки, Хмельницький твердо притримується цього шляху. Економiка Хмельницького включає сильну сiльськогосподарську та iндустрiальну основу, а область багата на природнi ресурси. Мiсто легкодоступне з головних мiст СНД та Схiдної Європи, та є "воротами" мiж Сходом та Заходом. Центр областi має не тiльки зручнi залiзничні зв'язки з Москвою, Прагою, Братиславою, Варшавою, Будапештом та Бєлградом, а також має аеропорт зi злiтно-посадочною смугою у 2,2 тисячі метрiв. Всi цi особливостi роблять Хмельницький дуже привабливим мiстом. 

Географія Хмельницької області
Хмельницька область розташована в західній частині України, в межах Волино-Подільської височини (див.мапу). На сході вона межує з Вінницькою, на північному сході - Житомирською, на північному заході - Рiвненською, на заході - Тернопільською, на півдні - Чернівецькою областями. Площа області становить 20,6 тис. кв. км (3,3 проц. території України). Адмiнiстративно область роздiляється на 20 районів. Більша частина території розташована в зоні лісостепу і лише невелика її частина - північна - у зоні Полісся. Центральна частина має типовий лісостеповий ландшафт; злегка хвиляста поверхня почленована неглибокими, часто заболоченими балками. У південній частині, що прилягає до Дністра, є чимало річок, що течуть з півночі на південь. Навислі над берегами скелі привертають увагу різноманітністю рослинності і неповторністю барв. Мальовничі пейзажі Поділля захоплюють. Недарма Леся Українка називала Поділля справжньою окрасою України.
В області налічується понад 90 річок у басейнах Дністра, Південного Бугу, Прип'яті. Найбільші з них Дністер з притоками: Збруч, Жванчик, Смотрич, Тернава, Студениця, Ушиця, Калюс, а також верхів'я Горині і Случі з Хоморою, верхів'я Південного Бугу та озера - Кузьминське у Красилівському і Новоставське в Летичівському районах.

Клімат помірно континентальний. Середня температура повітря найтеплішого місяця (липня) +18, +19, а найхолоднішого (січня) -5, -6. Максимальна температура влітку досягає +36, 38, мінімальна взимку -31, -35. Середня річна температура +7, +8. Середня річна кількість опадів -510-580 міліметрів. Найбільш поширеними грунтоутворюючими породами є четвертинні відклади - леси і лесовидні породи. Грунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування озимої пшениці і жита, цукрових буряків, картоплі та інших культур, а також садівництва й овочівництва.

На території області поширена рослинність двох геоботанічних зон України - Полісся і Лісостепу. На Поліссі переважають хвойні ліси, в Лісостепу - широколисті. Тепер ліси займають 12,4% території. В лісах, особливо північної, поліської частини області водиться багато диких тварин (лисиці, вовки, козулі, борсуки), птахів, а в водоймах - риби (лящі, сазани, язі, лини, окуні тощо). В області є чимало родовищ нерудних корисних копалин, зокрема будівельних матеріалів: вапняку, гіпсу, крейди, трепелу, кристалічних порід (гранітів, гнейсів), пісків, глин і пісковиків, також каоліни, фосфорити, літографський камінь, даховий сланець тощо. Є поклади торфу та бітумінозних горючих сланців. Біля м. Славути виявлено невеликі поклади бурого вугілля, в районі міст Полонного, Шепетівки і Сатанова - мінеральні води.