В Україні відбуваються заходи
по увічненню пам’яті жертв Великого терору передбачений Указом Президента
України № 431/2007 від 21 травня 2007 року „Про заходи у зв'язку з 70-ми
роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937 – 1938 років”. В
Указі зазначено, що ці заходи проводяться „з метою належного вшанування пам'яті
жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в
історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної
ідеології, відродження національної пам'яті, утвердження нетерпимості до
будь-яких проявів насильства проти людства та у зв'язку з 70-ми роковинами
Великого терору – масових політичних репресій 1937 – 1938 років, на підтримку
ініціативи громадськості”.
Фізичне знищення
власних громадян, світогляд яких відрізняється від комуністичного, почалося
одразу після більшовицького жовтневого перевороту 1917 р. Воно було спрямоване
на видатних діячів та на певні категорії населення і періодично сягало своїх
піків. Нечуваних масштабів досягли масові репресії після штучного голодомору
1932-33 років. Вони охопили в 1937-38 роках усю територію Країни Рад.
Підготовка цих
заходів почалася ще в 1936 р. З жовтня 1936 до лютого 1937 була проведена
перебудова каральних органів, установка на чистку партійної, військової,
адміністративної еліти від потенційної опозиції. 9.03.1936 р. була видана
Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) „Про заходи, що унеможливлюють проникнення в СРСР
шпигунських, терористичних, диверсійних елементів”, 28.04.1936 р. - Постанова
РНК СРСР „Про виселення з УРСР і господарське облаштування в Карагандинській
обл. Казахської АРСР 15000 польських і німецьких господарств” та ряд інших
директив.
ІІ етапом,
03.1937 - 06.1937 рр., було декретування тотальної боротьби з „дворушниками”,
„агентами іноземних розвідок”, планування і розробка масових операцій проти
„соціальної бази” потенційних агресорів – куркулів, „колишніх” людей,
представників національних діаспор тощо. 17.03.1937 р. був оприлюднений Закон
СРСР про заборону селянам залишати колгоспи без згоди адміністрації і
підписаної трудової угоди з майбутнім роботодавцем. Це було законодавче
оформлення позбавлення селян права на свободу пересування.
ІІІ етап, що
тривав 07.1937 – 10.1938 рр., ознаменувався декретуванням і реалізацією масових
репресивних операцій – куркульських, національних, проти ЧСИР (члени сімей зрадників
батьківщини), інтенсифікацією боротьби з „військово-фашистськими змовами” в
РККА, із „шкідництвом” у сільському ті іншому господарстві.
11.07.1937 р.
виданий Оперативний наказ НКВС СРСР № 00485 „Про ліквідацію польських
диверсійно-шпигунських груп і ПОВ (Польської військової організації)”.
Заборонялося звільнення з таборів по завершенні терміну покарання усіх
підозрюваних у шпигунстві на користь Польщі, яких рекомендовано передавати на
ОС (особое совещание).
Найжорстокіші репресії чинилися проти представників польської діаспори,
культурних товариств, працівників стратегічних галузей. Наказ створював новий
позасудовий орган – „двійку” (Комісар Наркому внутрішніх справ СРСР та
Прокурора СРСР) та „альбомний” розгляд справ (списки, зшиті в альбоми). Цей
механізм застосовувався проти всіх національних операцій. По „польській
операції” 1937-38 рр. засуджено 139 815 ос., з них розстріляно 111 071 ос.
У липні 1937.
Політбюро дає усні вказівки застосовувати фізичні засоби впливу на допитах і в
ході слідства по контрреволюційних злочинах. Тоді ж почалось і повсюдне їх
застосування.
31.07.1937 р.
Політбюро затверджує оперативний наказ НКВС СРСР №00447 „Про операції по репресуванню колишніх куркулів, кримінальних та інших
антирадянських елементів”, терміни, асигнування, контингенти, що підлягають
репресіям, створення нових ВТТ, ліміти по І (розстріл) і ІІ (відправка у табір)
категоріях для кожного регіону СРСР. Фіксується персональний склад „трійок”
(начальник УНКВС, секретар обкому, обласний прокурор). Вироки виносяться заочно
і оскарженню не підлягають. Розстріли вимагається виконувати таємно щодо часу і
місця. Заплановано за 4 місяці розстріляти 75 950 ос., відправити до таборів
193 000 ос. Кожний регіон отримував заплановану цифру арештів і розправ по кожній
категорії, з розрахунку на 0,15 % числа населення регіону. Надалі терміни
продовжувалися, регіонам давалися додаткові ліміти. У багатьох регіонах влада
сама просила збільшити „ліміт ворогів”. До літа 1938 р. було засуджено не менше
436 000 ос., а всього по цьому наказу – понад 600 тис. ос.
У рамках
„операції по наказу № 00447” окремо проводилося знищення в’язнів у таборах. У
Республіці Комі, згідно „розстрільних актів”, тоді
були розстріляні 2 517 в’язнів.
У
жовтні-листопаді 1937 р. були знищені 1 111 політв’язнів Соловецького табору
особливого призначення. Розстріл приурочений до 25-річчя Радянської влади і
здійснений в урочищі Сандармох біля Медвежєгорська. Серед розстріляних близько половини –
громадяни України. Щороку 4-7 жовтня Петербурзький і Архангельський
„Меморіали”, за участі національних делегацій, проводять там акції пам’яті. У
цьому році готується до участі в них і велика українська делегація.
15.08.1937 р.
видається черговий Оперативний наказ НКВС СРСР № 00486 „Про репресування
„дружин зрадників батьківщини, членів право-троцькістських
шпигунсько-диверсійних організацій, засуджених Військовою колегією і
військовими трибуналами по І і ІІ категоріях,
починаючи з 08.1936 р.”. Встановлено порядок арешту і засудження ОС НКВС жінок-ЧСИР на 5-8 р. і розміщення їх дітей у дитбудинках.
Діти, старші 15 р. і визнані „соціально небезпечними”, підлягали арешту. Всього
по цій операції заарештовано 18 000 жінок і „вилучено” понад 25 000 дітей.
17.08.1937 р. -
Директива НКВС про поширення дії наказу № 447 на Молдавську АРСР щодо
„румунських шпигунів”. Арешту підлягали перебіжчики та емігранти з Румунії.
„Румунська операція” була поширена на територію України та інших регіонів СРСР.
По ній арештовано 8 292 ос., з них розстріляно 5 439 ос.
4.09.1937р . в
Україні та інших регіонах почалася друга стадія „куркульської операції” – по ІІ
категорії (ув’язнення).
5.09.1937 р.
Політбюро розширює права ОС при НКВС: по польських та інших антирадянських
справах дозволені вироки 10 р. ув’язнення.
10.09.1937 р.
телеграма РНК СРСР і ЦК ВКП(б) до всіх регіонів СРСР зобов’язує провести 2-3
показові суди над шкідниками по охороні зерна, засудити до ВМ, розстріляти й
оприлюднити це у пресі.
2.10.1937 р.
з’являється Постанова ЧВК СРСР про введення покарання за шпигунство,
шкідництво, диверсії, яка поширює термін покарання до 25 років.
17.02.1938 р.
вийшла Постанова Політбюро про додатковий ліміт по „куркульській операції” для
України – 30 000 ос.
17.09.1938 р. -
Наказ НКВС СРСР № 00606 про створення „Особих трійок”
для розгляду справ на арештованих у порядку наказів НКВС СРСР № 00485 та інших
(національні контингенти). Вони замінили „альбомний порядок”, введений у 1937
р.
IV етапом
Великого терору можна вважати період 11.1938 – 1939. Це так звана „Беріївська відлига”: припинення масових операцій,
скасування більшості надзвичайних механізмів позасудової розправи, часткове
звільнення арештованих, ротація і знищення виконавців – „єжовських”
кадрів у НКВС.
Берія змінив Наркома внутрішніх справ Єжова 25.11.1938 р. Вже
26.11.1938 р. виходить Наказ НКВС СРСР № 00762, за яким відміняються усі
попередні оперативні накази й директиви про проведення масових операцій.
10.01.1939 р. надійшла телеграма Сталіна усім регіональним керівникам ВКП(б) та
НКВС про застосування катування. Метод фізичного впливу повинен і надалі
застосовуватися у виняткових випадках щодо явних ворогів народу.
За статистичними
підсумками „Великого терору” 10.1936 – 11.1938 рр., які склали Н. Охотін і А. Рогінський з
Міжнародного „Меморіалу”, по справах, які провадили органи держбезпеки (ГУГБ
НКВД), арештовано понад 1 710 000 ос., засуджено понад 1 440 000 ос., у т.ч. до
розстрілу – понад 725 000 ос. З них „Трійками” по „куркульській операції” понад
436 000 ос., Комісією Наркома внутрішніх справ СРСР і Прокуратури СРСР
(„двійками”) до 09.1938 та „особими трійками”
09-11.1938 по „національних операціях” – понад 247 000 ос., ВКВС СРСР, Спецколегіями обласних судів, військовими трибуналами –
понад 41 000 ос. Крім цього, за цей же період „Міліцейськими трійками” як
„соціально шкідливий елемент” (СВЕ) засуджено понад 400 000 ос. Зазнали
заслання і депортацій в адміністративному порядку понад 200 000 ос. Засуджено
судами загальної юрисдикції по кримінальних звинуваченнях – не менше 2 000 000 ос., з них понад 800 000 відправлені до таборів.
Загалом за період сталінських репресій 1934-1953 рр. у таборах ГУЛАГу одночасно перебували близько 2,5 млн. осіб.
Репресивні акції
наступних років мали вже менші масштаби. Так, за Постановою Політбюро ЦК ВКП(б)
від 5.03.1940 р. підлягали розстрілу 14700 колишніх польських офіцерів та
службовців у таборах Осташкова, Козельська
і Старобєльська, а також 11000 „ворогів радянської
влади” у в’язницях Західної України та Білорусії. Згідно зі звітом голови КДБ
СРСР А, Шелєпіна від 3.03.1959 р., за цією постановою
у квітні-травні 1940 р. було знищено „всього” 21 857 ос., з них 7 305 – у
в’язницях Західної України й Білорусії. Про розстріл офіцерів у Катині стало
відомо ще в час німецької окупації, відтоді цей злочин носить ім’я Катинського. Тепер відомі й імена замордованих офіцерів.
Лише в 90-ті роки оприлюднений список 3 435 цивільних в’язнів, розстріляних у
в’язницях України, чиї справи були скеровані восени 1940 р. до Москви і напевно
за порадою Шелєпіна знищені. Серед розстріляних
кілька сотень українців. Досі не встановлені місця цих розстрілів і поховання.
Російський уряд і тепер відмовляється реабілітувати жертви „Катинської
справи”.
Масові репресії
проти „інакомислячих” громадян СРСР тривали до розпаду імперії зла. Після
Хрущовської відлиги масові розстріли в’язнів сумління припинили. З 1947 до 1950
р. була навіть відмінена смертна кара. Але залишалися катування у в’язницях, психлікарнях, таборах особливого режиму, каторжні роботи,
видворення за межі країни.
Великий терор
характеризують гігантські масштаби репресій, фальсифікацій звинувачень,
безпрецедентна плановість, надзвичайно закритий характер, непередбачуваність
загрози арешту, загальний страх, кругова порука, цинізм, офіційна
пропагандистська брехня, і як наслідок – девальвація цінності людського життя і
свободи, роз’єднання суспільства, відмова від вільного мислення.
Голодомор,
ГУЛАГ, Великий терор – це такі ж символи ХХ століття, як Освєнцим
та Хіросима. Пам’ять про ці віхи історії має бути для
нас пересторогою у розбудові незалежної України.
Використано
матеріали Інни Федущак, Львівське товариство „Пошук”,
www.poshuk-lviv.org.ua